Історія – мов ріка. То летить швидко, мов струменить вода порогами, утворюючи круговерті і вири, то, уповільнившись, ніби ніжиться у літеплі, перепочиваючи, щоб знову кинутись у швидкоплин.
Людина може вибрати місце, де зайти до річки, але вона не може вибирати час, у який жити. Цього не може зробити і жоден народ, зокрема, й український. Залишається тільки пристати на думку з листа Миколи Вінграновського «історія нашого народу – це ми сьогодні».
