Наш рідний край Брацлавщина

ЗІНАЇДА ТУЛУБ : ПОВТОРИВШИ ДОЛЮ КОБЗАРЯ

  

    Їх пам’ятники у  містечку  знаходяться майже поряд. Йому – великому Кобзареві - на подвір’ї школи, їй – Зінаїді Павлівні Тулуб, онуці Кобзаревого побратима - біля лісництва.

 Є у неї роман – роман «В степу безкраїм за Уралом». На першій сторінці можна прочитати: «Світлій пам’яті мого діда Кирило-Мефодіївського братчика Олександра Даниловича Тулуба»

Дідусь письменниці Олександр Данилович у пошуках науки пішки прийшов із Золотоноші до Києва. Із золотою медаллю закінчив  гімназію, історико-філологічний факультет університету Святого Володимира. Викладав у Інституті шляхетних дівчат, працював інспектором училищ у Кам’янці-Подільському, директором однієї із херсонських гімназій. Написав підручник з російської літератури.

У тридцять чотири роки повінчався з сімнадцятирічною Марією Домбровською. Подейкують, була вона дуже вродлива, кияни спеціально ходили милуватися красунею, коли та гуляла Хрещатиком.

Тулуб дружив з Миколою Костомаровим. Напевне був знайомий з Тарасом Григоровичем, бо як і великий Кобзар, належав до братчиків Кирило-Мефодіївського товариства

 Батько письменниці Павло Олександрович, або Поль, як його ласкаво називали в сім’ї, був улюбленцем батька й матері. Розглядаючи заголовки газетних статей, у шість років почав самостійно читати. Коли Павло навчався в старших классах гімназії, помер батько, і хлопець мусив заробляти гроші для сім’ї. Підробляв уроками.  Ставши студентом юридичного факультету Київського університету, почав писати поезію російською морвою . Твори Павла друкували в багатьох тодішніх періодичних виданнях Києва, Павло Олександрович переклав кілька Шевченкових поезій, які увійшли до збірки «Запретный Кобзарь»  

Після закінчення університету служив у судових установах Подільської губернії, так доля закинула його разом з  сім’єю до Брацлава, де і провела свої дитячі роки майбутня письменниця  його донька Зінаїда Тулуб, яка прославилась своїм романом «Людолови».

 Відомий і  її роман із життя Тараса Шевченка на засланні “В степу безкраїм за Уралом”.

Цей твір -  вражаюче полотно про невільницьке життя поета – заслання в “незамкнутій тюрмі”, в напівдиких степах Казахстану. Як стверджують вчені, порівняно з усіма іншими письменниками, що працювали над біографічними творами  про Шевченка,  Зінаїда Тулуб найглибше проникла у його душевний і творчий світ

 Бо вона до певної міри повторила  подвиг   Кобзаря  . У 1937 році письменницю засудили до тюремного ув'язнення строком на 10 років  і ще на   5 років до заслання,  якраз у ті степи за Уралом. В одному з листів звідти Зінаїда Павлівна писала : «Судову кару я відбула, і ось уже пішов п'ятий рік, як я томлюся в засланні, серед напівпустельних казахських цілинних земель…»

 Вони повернулися в Україну… Він – великий Кобзар. І вона – талановита письменниця-патріотка, що змогла глибоко проникнути у його душу і відтворити її.

У  Брацлаві  пам’ятники їм знаходяться зовсім поряд.

                             Катерина Підрушняк