Патріотизм виявляється у тому, що те, що
робить людина, приносить благо її Батьківщині. Це й розумні політики, і
талановиті учені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. Ми вчимося,
працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. Досягаючи
успіху в житті, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й патріотизм.
Здавалося б, у 21ст. патріотизм зник
безслідно у нашій країні. Але події, які останнім часом відбулися у нашій
країні, сколихнули увесь світ та відродили нову хвилю патріотизму. І дуже
шкода, що саме цей патріотизм породили безправ’я, соціальна несправедливість,
політичний безлад. Це все допомогло повернути всі ті цінності, які намагалися
донести нам наші пращури.
Теперішні події мають дуже багато спільного з народним
повстанням доби руїни 17 століття та боротьби
за честь та свободу. У той період розгорталася соціальна та національна –
визвольна боротьба народу проти іноземних поневолювачів за свою незалежність і
державність, що найбільш яскраво виявилось у широкому народному русі та
воїнських подвигах козацтва.
Також притаманні деякі відмінності. Народ тоді,
на мою думку,не міг просто щиро висловити своє бажання бути саме українським.
Московська держава легко насаджувала свою культуру.
Проте рідко, але знаходилися такі
сміливці, які могли відкрито заявити про свою національність. А також
підштовхнути до роздумів про своє місце
у світі інших.
Таким
борцем виявився Роман Онисимович Ракушка – Романовський, ймовірний автор
«Літопису Самовидця».
До того ж, у нього коріння, саме з
Брацлавщини.
Точна дата народження Романа Ракушки-Романовського
невідома. Народився він близько 1622 року. Батько письменника Онисько Ракушка
був родом з Поділля, з містечка Романівна Брацлавського воєводства. У 20 - х
роках 17століття він прибуває до Ніжина, де стає козаком. Тут і пройшло
дитинство малого Романа.
В буремні роки Визвольної війни українського
народу за незалежність Роман Ракушка вступає до козацького війська. На цей
вчинок його наштовхує батько, який завжди був прикладом для свого сина.
Атмосфера у Ніжині пробуджує у ньому патріота, почуття волелюбності та
шляхетності. Він був обдарований неабияким талантом та дипломатичними здібностями
і брав участь у переговорах з кримським
ханом, Москвою та Польщею. Через деякий час він стає Ніжинським полковником.
У 1663 році рішуче підтримує нового
гетьмана Брюховецького та займає в гетьманському уряді посаду генерального
підскарбія. Нині можна цю посаду порівняти з посадою міністра фінансів.
Ракушка-Романовський вперше в історії України відділив скарб гетьмана від скарбниці
держави. І це було значним нововведенням. На жаль, і в сучасній українській
історії високі можновладці, зайнявши найвищі посади в державі, забувають про
те, що її багатства належать всьому
народу, а не їм особисто чи їхнім сім’ям. Напевне, нам не вистачає таких
безкомпромісних і принципових постатей, яки колись був Роман Ракушка.
Але поразка Брюховецького у його боротьбі проти
Московщини змусила Ракушку, як його вірного прихильника, перебратися на
Правобережну Україну, до гетьмана Дорошенка, де він якийсь час відходить до
політики, приймає священство та стає протопопом у Брацлаві, на батьківщині
своїх предків. Та навіть ставши священиком, Роман Ракушка залишається патріотом
України і ворогом московського володарювання на українських землях.
1667
року гетьман Дорошенко й київський митрополит Йосип Тукальський відправляють
його з важливою дипломатичною місією до Царгороду до вселенського патріарха
Мефодія. Активна діяльність Романа Ракушки у Константинополі в справах українського державного та церковного життя викликала
велике занепокоєння у Москві, яка навіть послала до патріарха Мефодія
спеціальну грамоту, в якій вимагалося покарання «наклепника» Романовського. Але
Ракушка спокійно повертається на Україну, і тільки невдача Дорошенка у війні з
Москвою змушує його знову виїхати на Лівобережну Україну.
Ракушка-Романовський поселяється на
Стародубщині і вирішує написати велику
історію України, від початку повстання Богдана Хмельницького аж до сучасних
йому часів.
«Літопис
Самовидця» є оригінальним твором української літератури та історії 17 століття.
Об’єктивно та докладно описуючи історичні події на Україна та Стародубщині,
Роман Ракушка не залишається стороннім
спостерігачем, він оцінює всі ті події як український патріот та державник.
Помер Ракушка – Романовський у
Стародубі 1703 року.
До
речі, колись українське козацьке місто Стародуб знаходиться зараз на території
Російської Федерації. Саме там і спочиває прах справжнього українського
патріота і поборника волі. Про нього там знають, його там шанують насамперед як
історика. Принаймні так було недавно. Проте і це через призму останніх подій, що відбуваються
на Сході нашої країни, мені здається, Роман Онисимович Ракушка-Романовський
там, на чужій для нас землі, залишається символом нашого народу, нашої
ментальності, нашої волелюбності, нашого вміння століттями переносити злигодні,
знущання, геноциди, голодомори і відроджуватися, як птах Фенікс, і горіти, як
неопалима купина. То ж, може годі з нами воювати. Ми все одно постанемо… Навіть
з попелу… Через рік… Через десять… Через сто… Українцями!
І тоді знову нам будуть потрібні літописці – Самовидці. Такі, як наш
- із Брацлавщини.
Маріна Остапенко
Немає коментарів:
Дописати коментар